Наступ в Центральній Лівії (2020)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Операція Шляхи до Перемоги
Друга громадянська війна у Лівії (з 2014)
Карта наступу      Під контролем Національної армії Лівії     Під контролем Уряду національної згоди
Карта наступу
     Під контролем Національної армії Лівії     Під контролем Уряду національної згоди
Карта наступу
     Під контролем Національної армії Лівії     Під контролем Уряду національної згоди
Дата: 6—11 червня 2020
Місце: Сирт, Авіабаза Аль Юфра, Лівія
Результат: конфлікт триває
Сторони
Лівія Уряд Національної згоди

Туреччина Туреччина[1]
Сирійська національна армія

Лівія Палата представників

Росія Росія[2]
Єгипет Єгипет[3]
ОАЕ ОАЕ[4]

Командувачі
Лівія Фаїз аль-Сарадж
(Прем'єр-міністр)
Лівія Бриг. Ген. Ібрагім Байт аль-Мал[5]
(Командир оперативного штабу Сірт-Джуфра) 		Лівія Фельд Маршал Халіфа Хафтар
(Верховнокомандувач ЛНА)
Втрати
Лівія Невідомо
Сирійська армія: 119 вбито[6] 		Невідомо

Наступ на Центральну Лівію (англ. Central Libya offensive), офіційно відомий як «Операція Шляхи до Перемоги» (англ. Operation Paths to Victory) — військовий наступ в Лівії, розпочатий силами уряду Національної угоди, задля визволення міста Сирт та аеробази «Аль Юфра» від палати представників Лівії, підтриманої лівійською національною Армією. Місто Сирт вважається стратегічно важливим через його близьке розташування до нафтових споруд, які дають йому контроль над нафтовими та газовими портами Лівії. Авіабаза «Аль Юфра» є стратегічно важливою для GNA, завдяки її розташуванню біля Феццан.[7]

Кампанія розпочалася 6 червня 2020 року,[8] через два дні після завершення кампанії в Західній Лівії у 2019—2020 роках — невдала спроба Лівійської національної армії захопити Триполі.[9]

Передумови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Друга громадянська війна у Лівії (з 2014) та Битва за західну Лівію (з 2019)

Громадянська війна триває в Лівії з 2014 року, а після 2016 року країна була розділена між Палатою представників, заснованою в Тобруці на сході, та урядом Національної угоди в Триполі та західній Лівії. Лівійська національна армія фельдмаршала Халіфа Хафтара надала військову підтримку Палаті представників. Обидва уряди-суперники претендують на легітимізацію своєї влади в Лівії. Уряд Національної згоди визнано міжнародною Радою Безпеки ООН як уряд Лівії, хоча й палата представників отримує підтримку декількох країн, включаючи Росію, Об'єднані Арабські Емірати та Францію. До 2019 року Лівійська національна армія контролювала більшу половину Лівії, тоді як Уряд Національної згоди в основному контролював Триполі та декілька районів.

У квітні 2019 року сили Хафтара розпочали операцію з взяття під контроль столиці Триполі, вибиттю Уряду Національної згоди та об'єднання всієї Лівії.[10] Після чотирнадцяти місяців бойових дій УНЗ тримала Триполі і витіснила східні сили з міста до 4 червня 2020 року.[9] Після цього військові УНЗ розпочали контрнаступ проти сил Хафтара. Місто Сирт та розташована поблизу аеробаза Аль Юфра вважаються важливими для контролю над нафтовими портами Лівії вздовж Середземного моря, а в аеробазі розміщені винищувачі МіГ-29 та бомбардувальники Су-24, надані Росією військам Хафтара.[2] Оперативний штаб «Сірте-Джуфра» був створений УНЗ для нагляду за операціями Лівійської армії в цьому районі, командуючим бригадним генералом Ібрагімом Байтом аль-Малом.[4][11]

Хронологія кампанії

[ред. | ред. код]
5 червня

УНЗ відвоювала більшу частину території на північному заході Лівії, яку захопила ЛНА під час наступу на Триполі в 2019 році.[12]

6 червня

Сили УНЗ розпочали операцію, для захоплення Сирту, який утримувала ЛНА.[8]

7 червня

Сили УНЗ вступають в Сирт. Однак контратака ЛНА із застосуванням безпілотників, літаків та артилерії відкинула їх назад,[13] завдавши втрат ВПС УНЗ та сирійським повстанцям.[14][15] За даними лівійських та болгарських джерел, авіаудар, виконаний з невідомого літального апарату, можливо, Міг-29, знищив турецький військовий конвой та завдав важких жертв (включаючи турецьких військовослужбовців та сирійських повстанців) зупинив просування УНЗ.[16][17]

8 червня

УНЗ заявили, що вони взяли під контроль два райони біля околиць Сирту.[11]

9 червня

УНЗ відхилила пропозицію про припинення вогню, запропоновану Єгиптом.[1]

11 червня

ЛНА змогла уповільнити просування УНЗ в бік Сирту, використовуючи повітряні сили.[18]

22 червня

Винищувачі F-16C / D ВПС Єгипту летять разом з Airbus A330-243MRTT-танкерами ВВС ОАЕ увійшли в повітряний простір Лівії. Можливо, вони наносили удари по силам ПНР в Місураті спільно з винищувачами російського виробництва Лівійської національної армії Су-24М. Раніше президент Єгипту Абдул Фаттах ас-Сісі заявив, що країна може вторгнутися до Лівії на законних підставах, і закликав єгипетську армію бути повністю боєздатною. Він зазначив, що Єгипет отримав прямі погрози від «найманців-терористів і ополченців», тому будь-яке військове втручання Каїра буде законним[19].

25 червня

О 2 або 5 годині вечора сили Сараджа за підтримки Туреччини завдали удару по базі ВПС Джуфра (Аль-Джуфра), де розміщувалися військові літаки. Повідомляється, що деякі з літаків були знищені. Потім о 18:46 сталася атака з дронів[20].

4 липня

Неіндифіковані бойові літаки наблизилися до бази «Аль-Ватія». Авіаудари знищили військову техніку Уряду Національної згоди, яку їм надала Туреччина; в тому числі, ЗРК MIM-23 Hawk та антирадар KORAL, що розміщувався на базібазі.[21][22]

13 липня

Туреччина попередила Хафтара, якщо вони не припинять, то Туреччина буде використовувати проти нього військові дії. Тим часом Єгипет бере участь у переговорах з Грецією щодо Лівії задля підтримки Лівійської національної армії.[23][24]

Міжнародна реакція

[ред. | ред. код]

21 червня президент Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі заявив, що Сирт та Джуфра є «червоною лінією» для Єгипту, і що Єгипет буде військово втручатися, якщо Уряд Національної згоди та його союзники з Туреччини захоплять території Лівійської національної армії. Представник уряду Туреччини заявив, що будь-яке припинення вогню вимагає також виведення Лівійської національної армії з Сирту[25][26]. Саудівська Аравія та Йорданія[27] також виявила свою підтримку позиції Єгипту[28] .

Уряд Національної згоди засудив заяву президента Єгипту, заявивши, що це «ворожий вчинок і пряме втручання та що це означає оголошення війни». Агіла Салех Ісса, спікер палати представників Лівії, підтримав заяву Сісі та Єгипту про допомогу в боротьбі з Урядом Національної згоди[27]. Ісса заявив єгипетським ЗМІ: «Лівійський народ офіційно просить Єгипет втрутитися у військовий конфлікт, якщо цього потребують необхідність підтримки національної безпеки Лівії та національної безпеки Єгипту»[29]. Прем'єр-міністр УНЗ Фаїз аль-Сарадж наклав вето на пропозицію Єгипту провести зустріч Ліги арабських країн, щоб обговорити ситуацію в Лівії[3]. Президент Сісі оглянув війська на західному кордоні Єгипту з Лівією і оголосив, що єгипетська армія готова втрутитися.[30]

22 червня президент Франції Емманюель Макрон засудив роль Туреччини у підтримці УНЗ, назвавши це «небезпечною грою».[31] Того ж дня з'явилася новина про те, що сирійські ополченці будуть відправлені до Лівії для боротьби з силами Лівійської національної армії.[32] Також того ж дня командування Сполучених Штатів в Африці, а саме генерал Стівен Дж. Таунсенд та посол США в Лівії Річард Норланд зустрілися з Фаїзом аль-Сараджом та його делегацією в Зуарі поблизу туніського кордону.[33] 24 червня міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Майо зустрівся з Фаїзом аль-Сараджом у Триполі, щоб «підкреслити необхідність відновлення політичного процесу та припинення іноземного втручання».[34]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Libya's GNA forces press ahead after failed truce offer by Egypt [Архівовано 24 червня 2020 у Wayback Machine.]. Al Jazeera. Published 9 June 2020.
  2. ↑ а б Road to Libya's liberation passes through Al-Jufra base [Архівовано 24 червня 2020 у Wayback Machine.]. Andalou Agency. Published 23 June 2020.
  3. ↑ а б Egypt Warns Forces Fighting for Libya's Tripoli Government to Stay Out of Sirte [Архівовано 22 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Voice of America. Published 20 June 2020.
  4. ↑ а б Sirte-Jufra Operations Room commander: No red lines and we'll liberate all of Libya [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.]. Libya Observer. Published 15 June 2020.
  5. ↑ After talks with GNA, US delegation draws a ceasefire line beyond Sirte [Архівовано 29 серпня 2020 у Wayback Machine.]. The Weekly Arab. Published 23 June 2020.
  6. ↑ 470 killed since the start of the SNA deployment to Libya, [1] [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.] of which 351 died up until the beginning of the Central Libya Offensive (2020), [2] [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.] leaving a total of 119 reported killed during the offensive
  7. ↑ Why is Sirte everyone’s ‘red line’ in Libya?. Al Monitor (англ.). 20 червня 2020. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  8. ↑ а б Libya's GNA says offensive launched for Gaddafi's hometown of Sirte. Middle East Eye (англ.). 6 червня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  9. ↑ а б Eastern forces quit Libyan capital after year-long assault. Reuters (англ.). 4 червня 2020. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.
  10. ↑ Abdulkader Assad (4 квітня 2019). Khalifa Haftar declares war on Tripoli. The Libya Observer. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 5 квітня 2019.
  11. ↑ а б Libyan Army liberates two districts in Sirte [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]. Andolou Agency. Published 8 June 2020.
  12. ↑ Libya's Haftar pulls back east as Tripoli offensive crumbles. Reuters (англ.). 5 червня 2020. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  13. ↑ Taher, Rim. Libya's unity forces in battle to retake strategic Sirte. Yahoo News. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  14. ↑ Tayea, Hassanin. Libya’s LNA Inflicts Severe Losses on Turkish Soldiers, GNA’s Militias in Sirte. Sada Elabad English. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  15. ↑ Turkish-backed offensive in Sirte turns disastrous despite initial success. Al masdar. 7 червня 2020. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  16. ↑ MiG-29s destroyed a huge Turkish convoy of military and GNA forces (video). Bulgarian Military. 7 червня 2020. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  17. ↑ LNA shoots down Turkish drone west Sirte. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  18. ↑ Libya: Haftar's forces 'slow down' GNA advance on Sirte [Архівовано 11 червня 2020 у Wayback Machine.]. Published 11 June 2020.
  19. ↑ Египет вторгся в Ливию. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  20. ↑ Турки разбомбили в Ливии авиабазу с российскими самолетами
  21. ↑ Airstrikes hit Libya base held by Turkey-backed forces. The Washington Post. 5 липня 2020. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 8 липня 2020.
  22. ↑ Libya: Turkey vows 'retribution' for attack on its positions at al-Watiya airbase. Middle East Eye. 6 липня 2020. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 8 липня 2020.
  23. ↑ Turkey threatens military action in Libya if Haftar doesn't withdraw. Middle East Eye (англ.). Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
  24. ↑ Libya Is On The Brink Of A Major Military Conflict. OilPrice.com (англ.). Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
  25. ↑ El Sisi: Egypt prepared for military intervention in Libya. The National. 22 червня 2020. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  26. ↑ Egypt threatens military action in Libya if Turkish-backed forces seize Sirte. Financial Times. 21 червня 2020. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  27. ↑ а б Libya: GNA calls Egypt's military threat 'declaration of war' [Архівовано 21 липня 2020 у Wayback Machine.]. Al Jazeera. Published 21 June 2020.
  28. ↑ Libya conflict: Sirte-Jufra ‘red line’ set to be next major flashpoint [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.]. Al Arabiya. Published 22 June 2020.
  29. ↑ Libya: Aguila Saleh urges Egypt to intervene if Sirte attacked [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.]. Al Jazeera. Published 24 June 2020.
  30. ↑ Egypt readies army to intervene in Libya ‘if necessary’ [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.]. France24. Published 21 June 2020.
  31. ↑ Warring Libyan sides mobilise for battle as Turkey slams France. TRT World. 23 червня 2020. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  32. ↑ وثائق مسربة تكشف تورط نظام أسد وروسيا بتجنيد السوريين كمرتزقة في ليبيا (صور). orient-news.net (Arabic) . 22 червня 2020. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  33. ↑ U.S. Africa Command supports Department of State, U.S. Ambassador to Libya Richard Norland meeting in Libya. AFRICOM. 22 червня 2020. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  34. ↑ Italy's foreign minister meets Libyan PM in Tripoli. Yahoo!. 24 червня 2020. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Наступ_в_Центральній_Лівії_(2020)